Місце викинутих речей. Фотопроект.

Кожного дня народжується сміття. Зранку. Або ввечері. В пакеті синього кольору. Або білого. З ручками. Або без. Пакет летить у великий бак. А потім у велику машину. І опиняється на великому сміттєзвалищі. У “Місці Викинутих Речей”. Змішане у великих об’ємах. В цьому місці воно може жити роками. Століттями. Тисячоліттями. Нагадуючи нащадкам про наше існування.    

Моторошне видовище. Подорож до сміттєзвалища.

Морально я була готова до зустрічі зі сміттєзвалищем. Бачила його в багатьох телесюжетах, на світлинах в інтернеті, навіть бачила великі купи сміття в лісі. Але це мені не допомогло. Я мріяла потрапити до сміттєзвалища. Подивитися на нього. Відчути його. Зрозуміти його. Як детектив приходить на місце злочину шукати докази, так і я намагалася щось відшукати для себе. Намацати