Фінал експерименту в рамках проекту “Zero Waste Ukraine”

Я до останнього відкладала публікацію з висновками. Такі ж відчуття, коли дитина виростає, а ти її не хочеш відпускати. Але це Життя! Воно дуже цікаве, особливо, коли ти відкриваєш для нього дверцята своєї душі)) І це я пишу саме про експеримент в рамках проекту “ZWU”, коли наша сім’я свідомо відмовилася протягом трьох місяців не викидати сміття в звичайний смітник, як робить значна більшість населення нашої країни. Початок тут.

Якщо ви вперше потрапили до мого блогу, то у вас виникне багато запитань. Наприклад, як таке могло прийти в голову? Чи: що це маячна? Для чого це? І, найголовніше запитання, як таке можливо, що сім’я з 4 людей (2 тварин та 3 пташок), які живуть недалеко від центру Києва в багатоповерхівці можуть не викидати сміття протягом трьох місяців??!!

На цьому місці я пропоную вас сісти зручніше, якщо є можливість, зробити собі чаю або кави (обов’язково в своє улюблене багаторазове горнятко) і слухати (читати) мою розповідь. Я обіцяю – буде цікаво.

Якби якийсь кмітливий журналіст захотів про мене написати гучну статтю з “wow”- ефектом та  кричущим шоковим заголовком, то я б запропонувала такий: “Історія про жінку, яка вивчилася на телеведучу й почала збирати сміття в себе на балконі”. Впевнена, що охочих прочитати було б значно більше. Але не впевнена, що люди з би зрозуміли, про що йде мова.

Я планувала бути телеведучою, перед цим працювала на радіо. А потім пішла вчитися в Інтершколу. На телеведучу. В той саме час в нашій країні почався Майдан. В перший день трагічних подій я їхала на машині і дивувалася великої кількості чоловіків у формі. А потім, коли події стрімко розвивалися, 16 січня 2014 року влада прийняла закони, які увійшли в історію, як “диктаторські”. Вони були прийняті з грубим порушенням регламенту і значно обмежували права громадян. Кожен раз, їдучи ввечері на заняття, я думала про те, чи буде у нас в країні взагалі журналістика, чи будуть люди мати можливість відкрито розповідати правду у своїх репортажах. В голові лунали думки, нащо тоді навчатися, щоб одного разу читати новини з листочка, з якими я не згодна? Мені було лячно за людей, країну і за свободу слова. Бути “говорящою головою” зовсім не хотілося. І в той момент щось в мене перемкнулося, клацнуло. Я пообіцяла собі, що буду розповідати про те, у що я дійсно вірю. Що не буду зраджувати себе, як людину і як журналіста.

Пошук своєї теми, своєї ніші тривав два роки. Цікаво, я з’ясувала це тільки що! 15 січня 2016 року, після новорічних свят я знайшла свою тему в своєму смітнику. Так! Це тема екопобуту – звичайного сучасного життя з елементами дбайливого відношення до довкілля – стала моєю місією. Я стала екоблогером, почала розповідати про свій досвід, проводити різні лекції, зустрічі, давати інтерв’ю для ЗМІ та проводити свої прямі радіоефіри. Проект “104 дня без поліетилену”.

Життя не стоїть на місці. Після першого експерименту 104, наша сім’я пішла далі. І вирішила на собі перевірити та зрозуміти, як сміття впливає на наше життя. І для цього ми три місяці його не викидали в контейнери.

Як це можливо? Для більшого розуміння я пропоную вам зараз закрити очі та уявити свій пакет зі сміттям за один день. Тепер уявіть собі 90 таких пакетів. І останнє, уявіть, собі, що вони стоять у вас на балконі. Уявили? Але, я ж екоблогерка, а не самогубець. Щоб такого на балконі не було, я заздалегідь розробила свою систему сортування сміття. Вона проста. Не скажу, що вона єдино правильна, або ідеальна. Вона спрощена. Вам навіть не потрібно глибоко вивчати маркування на упакуванні. Потрібно розуміти ситуацію в країні (місті, селищі) глобально.

Ситуація в Україні така – на цей час (я пишу це 4 березня 2017 року) немає загальної державної системи сортування сміття. “Національна стратегія поводження з відходами” зараз у стадії розроблення і багато людей долучається до її створення. Але поки її затвердять, вона увійде в силу та почне працювати  (і що саме буде прийнято) пройде деякий час. А починати ми з вами можемо просто зараз.

Я в вас дуже вірю, бо недаремно ви витратили свій час на 640 знаків попереднього тексту!


Все своє сміття (відходи) я умовно поділяю на три частини:

1 Органічне (створене природою).

2 Неорганічне, що можна здати на перероблення.

3 Неорганічне, що не можна здати на перероблення.


Органічні відходи я розділяю на дві категорії: рослинні та тваринні. Перше я збираю і компостую на балконі, потім перевожу на дачу. Тваринне заморожую у морозильнику, потім при нагоді відвожу до безпритульних тварин.

Про компост планую наступну публікацію, щоб не загубитися, підпишіться на розсилку.

Неорганічні, що переробляється. Ця фракція дуже цінна, бо її можна не тільки здати, а й отримати гроші. Гроші маленькі, але приємні. Для того, щоб правильно збирати та здавати таку  вторсировину потрібно спочатку знайти найближчий пункт прийому. Найближчій до вашого будинку. Або до роботи. Якщо у  вас є автівка, можете спланувати і завезти по дорозі свою вторсировину.

Повторю ще раз, що в нашій країні поки що немає єдиної системи приймання вторсировини. Тому в будь-якому місті, навіть в різних районах може бути все по- різному.

Пропонує вам таку послідовність (від простого до складного):

– знайти найближчі сітки для сортування (можуть бути біля вашого будинку) та скинути туди свої неорганічні відходи,

– знайти найближчий пунк приймання вторсировини (на вихідних, прогулюючись вулицями, уважно роздивляйтеся та обов’язково побачите),

– знайдіть пункт на мапі,

– головне – уникайте зайвого сміття вже під час купівлі, відмовляйтеся від зайвих товарів та зайвого упакування. Це зекономить вам гроші, а довкіллю – чистоту.

Наша сім’я здає свої відходи у пункти приймання Київміськвторресурси.

Що саме ми здаємо: скло, пластикові пляшки (різнокольорові, але прозорі) від напоїв та кришки, металеві бляшанки, папір. Пластик, скло та бляшанки ми миємо. Ще можна здавати поліетиленові пакетики. Але ми їх уникаємо. Або використовуємо на потреби нашого собаки під час прогулянки вулицею.

Неорганічні відходи, що не переробляються. Це категорія найбільше шкідлива. Це білі непрозорі пляшки, стаканчики від йогуртів, заводське упакування від цукору, круп, цінники, наліпки, фольга, різні пластикові пляшки від побутової хімії, одноразовий посуд, коробочки з переробленого паперу від яєць. (Увага! Ситуація по категоріях вторсировини, що приймається від населення може змінюватися)

 

Все, що можна віднести до цієї категорії я максимально зменшила, задалегідь аналізуючи свої покупки.

Головна мета експерименту була саме Zero Waste Ukraine, тобто нуль відходів в реаліях України в сучасному житті середньостатистичної сім’ї. Нам потрібно було прожити так, щоб протягом трьох місяців він нашої діяльності, нашого життя не залишилося нічого.

Нуль.

Нуль відходів від чотирьох людей протягом трьох місяців.

І в нас це не вийшло…

Але вийшов теж непоганий результат!!


Результати експерименту в цифрах: 
– 1 місяць – 0, 55 кг,
– 2 місяць – 1,5 кг,

– 3 місяць – 1,1 кг.

Разом за три місяці: 3, 15 кг. За один день – 0, 035 кг.

Для порівняння. Середньостатистична сім’я з 4 людей в день викидає на смітник приблизно 2 кг побутових відходів.


Результати першого місяця.

Результати другого  місяця.

Наша сім’я своїми зусиллями, без рішень влади, без страху перед штрафами, без впливу когось іншого, зменшила цю цифру майже в 60 разів. Тим самим зменшили об’єм полігону для сміття. До речі, ці три кілограми лежать у нас на балконі. Якщо у вас є ідея, що з ними зробити: напишіть мені на пошту 3boykoz@gmail.com або в коментарях.

Що далі?

Далі життя. Зустрічі, лекції, діалоги, пошук системи, яка підійде для більшого загалу людей.


Чим я можу бути вам корисною:

– розповісти про свій досвід (дати інтерв’ю),

– проконсультувати, як зменшити кількість сміття у вашій (індивідуальній) ситуації,

– провести лекці з “зеленого” офісу, проаналізувати ситуацію та знайти покращити її,

– я готова до співпраці з ГО, установами, активістами, бізнесами, проектами, дизайнерами – усіма, хто прагне зберегти довкілля.

Ваша Маріанна.

 

 

Коментарі до “Фінал експерименту в рамках проекту “Zero Waste Ukraine”

  1. Для семьи это реально. А как можно уменьшить количество мусора в период пика сезона в курортных местах? Это же трагедия национального масштаба. Пластик не принимается. Хотя все и стараются его собирать отдельно. Может у вас есть идеи по этому поводу. Мы уже давно собираем органический мусор для компоста (пересыпаем его сеном). Но что делать с пластиковыми и стеклянными бутылками? Никто не хочет их принимать. (Это я о маленьком городке Железный Порт).

    1. Домовтеся з заводами-переробниками вторинки й самі відкрийте пункти прийому скляної тари та ПЕТ-пляшки!

  2. Наталя, со стеклянным бутылками проблем быть не должно. Их (как и стеклобой) принимают множество пунктов. Если соберете достаточное количество, к Вам даже сами приедут и с удовольствием заберут, может, еще и денег заплатят. Не теряйте надежды найти тех, кому это интересно.

  3. Багато з того, що ви написали не приймають чи не переробляють – насправді в приймають і переробляють. Це і тетрапак, і картонну упаковку від яєць, і плівка від каш, і пляшки з-під побутової хімії. Їх приймає “майстер добрих справ” який передає на переробку відповідним компаніям.

    1. Софіє, зателефонуйте оператору цього сервісу та запитайте його куди вони дівають плівку від каш.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *