Юлія Рибченко – майстер вальдорфської ляльки

Юлю, якщо б я тебе зустріла одинадцять років тому, коли тільки народжувала свою першу дитину, можливо, й моє життя було зараз трохи іншим. Все ж, кожен з нас робить свої справи і надихає, і крок за кроком зменшує кількість сміття, і змінює майбутнє своїх дітей завдяки таким іграшкам.

Ми з Юлею давно знайомі, але не так близько. Потім, завдяки ФБ, одного разу зустрілися. Попили разом кави. І знаєте, просто насолоджувалися живою розмовою. А потім ще раз зустрілися. Вона взяла іграшки, зроблені своїми руками, а я фотоапарат. Під час розмови підійшла дівчинка і стала гратися Юліною лялькою) Неймовірні кадри. Ви їх побачите далі. І все зрозумієте. Душа. Душа людини не має меж. Вона відображається в творчості.

А потім я запросила Юлю на інтерв’ю на прямий ефір в програму “Свідоме життя з Маріанною Бойко”, що на радіо “Воскресіння”.

Юлія Рибченко

Нещодавно ще одна добра людина, Марина, допомогла перевести аудіо-формат в текстовий)

Що з цього вийшло – читайте далі)


Маріанна (далі – М.): – Сьогодні у нас дуже цікава тема. Ми будемо говорити про іграшки: сучасні магазинні та авторські забавлянки для дітей. Чим вони відрізняються, як вони впливають на здоров’я, навіть дізнаємося, який вираз обличчя краще мати лялькам, та що ж така вальдорфська лялька. Дуже цікава тема! 

текстильна лялька

Отже, в студії Юлія Рибчинко – майстриня, яка робить вальдорфські іграшки, людина, яка створює диво своїми руками. Добрий день, Юлечко!

Юлія (надалі – Ю.) – Добрий день, Мар’яно!

М.: – Рада, що ти тут! Я хочу сказати нашим слухачам, зараз вони не маю можливості нас бачити, але можуть слухати те, що відбуватиметься в студії. Юля прийшла до нас, маючи в руках ведмедика біленького. Ти його в магазині взяла, чи де?

Ю.: – Подарували. Дуже давно.

М.: – Це звичайна м’яка іграшка, які багато де продаються. Це китайці?

Ю.: – Звичайно. Виготовлено в Китаї.

М.: – А ще Юля взяла із собою іграшки, які вона робить своїми руками.

Ю.: – Це віслючок. Він зроблений тільки з натуральних матеріалів. Віслюку майже чотири роки.

М.: – О, він дорослий!

Ю.: – Так, а виглядає він, мабуть, як новий. Цього віслючка я подарувала своєму сину на Різдво. Зробила його своїми руками в садочку і подарувала. І він до цих пір (а йому вже десять років) грається ним.

М.: – Юлю, це перша іграшка, яку ти зробила для сина?

Ю.: – Ні, не перша. А перший подарунок на Різдво, який я зробила своїми руками.

М.: – Він вироблений з якої тканини?

Ю.: – Це вовна, стопроцентна, всередині також вовна. Ще тканинки лляні.

М.: – Тобто, стовідсотково натуральний?

Ю.: – Стовідсотково натуральний. І ще – тканина, що зовні, тіло, тобто – це старе пальто.

М.: – Тобто, ти використала тканину, яка могла потрапити до сміттєзвалища. До речі, я і не знала би, що це пальто. Я думала, що ти купила нову тканину, як роблять звичайні люди. Вони або витрачають великі гроші, аби купувати тканини, або приходять на майстер-класи, де майстрині зазвичай купують знову ж таки, нові шматки тканини. І з цього виробляється іграшка своїми руками. Так?

Ю.: – Так. Ті майстрині, які виробляють на продаж, зазвичай так і роблять з нових матеріалів. Але, якщо ви робите для своєї дитини, ви можете використовувати старі речі, навіть ті, які носила ваша дитина. І з них робити іграшки.

М.: – Це дуже мені імпонує, тому що це екостиль життя, я тобі скажу (сміється). А зараз розповімо нашим слухачам, адже не всі знають, що що є особливий вид ляльок, який називається вальдорфська лялька, або ж вальдорфська іграшка. Що це за диво?

вальдорфська лялька

Ю.: – Вальдорфська іграшка з’явилась не так давно, її зробили для…

М.: – Не хвилюйся! (обидві сміються) Ти прийшла зараз з такими неймовірними речами! Якщо б ви бачили цього віслючка! І ще є гномик, чи то мені здалося? Я на твоєму місці не те, що не хвилювалася, я би прийшла і гупнула ногою! До речі, скажу, що Юля підібрала волосся обручем, на якому квітки з фетру. Всі речі, зроблені руками Юлі, мають… Мої гості – особливі, скажу вам такий секрет. І коли дивишся, відчуваєш, що тут вкладені не просто натуральні матеріали – всередині, зовні, а що ці речі мають душу. І це відчувається навіть на відстані.

Ю.: – Вальдофську ляльку запропонували педагоги вальдорфської системи.

М.: – Це з якої країни?

Ю.: – Германії. Заснував цю систему Рудольф Штайнер.

М.: – Чим вона відрізняється від звичайної?

Ю.: – Тим, що, по-перше, вони зроблена тільки з натуральних матеріалів, по-друге, ця лялька педагогічна. Що таке педагогічна? Тобто, ця лялька враховує всі особливості дитини, її розвитку, вона допомагає дитині розвиватися, допомагає дитині розвивати фантазію.

Українська лялька

М.: – А як ця лялька виглядає? Я, наприклад, знаю, але чим вона відрізняться від звичайної пластмасової Барбі?

Ю.: – По-перше, у ляльки пропорції однорічної дитини, ще – голова у ляльки має бути найтвердішим органом, так як і у нас, людей і тіло – м’якішим, ніж голова. Очі, ротик помічені на обличчі крапочками, тобто, аби не було постійно усміхненого погляду.

М.: – До речі, це дуже важливо. Бо як це відбувається в нормальних середньостатистичних українців, і не тільки українців? Є якась потреба купити іграшку собі або на подарунок. Вони йдуть до магазину, де більшість продукції пластмасова. Це дуже розкручені бренди, і кожна лялька має свій, впевнений єдиний вираз обличчя, який їй намалювали, і який більше не можна змінити. Все життя.

Ю.: – Тобто, лялька посміхається .

М.: – Посміхається, або ж (це особисто моя думка) я, чесно, не дуже люблю ляльок, в яких надто непропорційно збільшені губи або очі…

Ю.: – Або голова більша, ніж потрібно.

М.: – Порушені пропорції. Пам’ятаєш, колись людина, яка займається вивченням будови тіла, провела аналіз. То, якщо би лялька Барбі була людиною, то вони не могла би ходити або була би хворою. Виходить так, що оцей вираз обличчя, який не можна змінити, шкодить дитині?

Ю.: – Я не сказала би, що він шкодить. Він просто закриває дитині можливість фантазувати. Тобто, дитина не може собі уявити, щоб ця лялька плакала… Вірніше, мабуть, може, але це дуже тяжко зробити, коли обличчя посміхається, а хочеться, щоби ця лялечка в цей момент разом зі мною поплакала. На жаль!

М.: – Саме для цього у вальдорфської ляльки очі є…

Ю.: – Це крапочки. Вони можуть бути вишиті, або восковою крейдочкою поставлені.

М.: – А намистинка може бути?

Ю.: – Ні, намистинка – ні. Чому? Тому, що цю намистинку дитина може просто відірвати. Тобто, вальдорфська лялька – лялька, безпечна для дитини, всі стібочки зроблені непомітними.

вальдорфська лялька

М.: – Вальдорфьска лялька – найбільш продумана для дитини, чи можна так сказати? Найбільше продумана для безпеки дитини в світі лялька?

Ю.: – Для безпеки дитини, для її гармонійного розвитку. Тому що на кожний рік є своя лялька. Тобто, від нуля до трьох років – одні лялечки, дуже прості, в яких є тільки голова, тіла немає. Тому що дитина ще не може повністю керувати своїм тілом. Потім – лялечки м’якенькі, з якими дуже приємно ходити, спати, яких можна одягати. А далі вже йдуть ляльки, які стають друзями.

М.: – Як вони виглядають? Більше змінені пропорції?

Ю.: – Ні. У них пропорції однорічної дитини. А чому? Тому що дитина повинна весь час гратися з лялькою, меншою віком від неї, для того, аби можна було повторювати всі ті дії, які , наприклад, робили з цією дитиною, батьки. Тобто, одягали, годували..

М.: – Дитина поруч із цією лялькою ніби доросла?

авторська лялька

Ю.: – Так. Граючись, вона навчається бути дорослою. А, Барбі, на жаль, дуже тяжко поміняти підгузник, наприклад (сміється).

М.: – В неї його ніколи й не було! (теж сміється)

Ю.: – Дуже тяжко її повести в садочок. Розумієш?

М.:- Барбі – доросла жінка

Ю.: – Так, доросла жінка. І дитина чотирьох років, я впевнена, не знає, як доросла жінка себе поводить, як нею гратися. Як нафарбуватися, продефілювати…

М.: – Я замислилася… Ми всі – неідеальні батьки, будемо відверті. Коли з’являється перша дитина, батьки (зараз інформації багато, а раніше її було значно менше) чинили на власний розсуд. Пам’ятаю, моїй першій дитині ми почали купувати пластмасові іграшки значно раніше, ніж вони взагалі їй були потрібні. Чому ми це робили? Тому, що так усі робили. Виявляється, що можна купувати інші іграшки. А як ти вважаєш, з якого віку взагалі треба давати дітям іграшки?

Ю.: – Іграшки чи ляльки?

М.:- Іграшки. От дитинка народилася, і…

Ю.: – Дивлячись що вважати іграшкою. Шовкову хустинку можна давати з народження.

М.: – Натуральний шовк?

Ю.: Звичайно, натуральний. Його дуже приємно тримати. Коли проводити шовком по тілу, дитина відчуває своє тіло. Горіхи можна давати. Звичайний волоський горіх.

М.: – Виходить, витрачати не потрібно?.. (сміються обидві). Отже, всі, хто слухає наш ефір, особливо, майбутні батьки – не витрачайте гроші! До речі, якісні пластмасові іграшки дуже дорогі! Іграшки, потрібні немовлятам, є вже у нас вдома.

Ю.:- Каміннячко… напевне, трохи старшим (замислилась).

М.: – Скажи, ти ж не народилась одразу майстринею, яка робить натуральні ляльки за вальдорфською системою для дітей – – як ти до цього прийшла? Знаю, що в тебе зовсім інша освіта.

Ю.: – Я працювала програмістом. Народився у мене син, і звичайно, мені захотілося йому не такі іграшки.. Можна, я включу?…

М.:- Зачекай, я проанонсую. Юля дуже добре підготувалася до ефіру – вона взяла свої ляльки, і як я вже казала, це ведмедик біленький, зроблений в Китаї. Зараз Юля продемонструє, що робить ця іграшка. Будь ласка, залишайтеся з нами!

На задньому плані звучить пісня англійською мовою жіночим голосом.

М.: – Я в шоці. Це зовсім не дитяча пісня…

Ю.: – А ці звуки…

Сміються.

М.: – Де ти це взяла?! Це підроблений? Це нам підкинули? Це зрада? Це справжня іграшка, вона співає таку пісню?

Ю.: – Так. І це ведмедик, який повинен говорити “гууу!”

М.: – Чесно, я вражена. Він співає жіночим дорослим голосом зовсім не дитячі пісні. Які розповідають про… Ой, навіть не хочу, говорити, про що! (сміються обидві) У нас дуже живий ефір сьогодні! Ми сміємося, це дуже цікаво, мені це подобається. Але ми говоримо про серйозні речі. Ми готуємо наших дітей до життя, до дорослого життя. Ми не знаємо, ким будуть наші діти і як вплинуть на них ті чи інші іграшки. Нагадаю, що з нами перебуває мій син Святослав, він чує ефір. І я потім після ефіру розпитаю його, яку б іграшку… Чи я запитаю тебе зараз, хоч у тебе немає мікрофона. Чи хотів би ти собі мати такого віслючка, який зроблений руками майстрині, яку ти бачиш? Або того білого ведмедика, який співає жіночим голосом? Тицьни пальцем. (чекають) Все ж таки, вибрав би віслючка. Він дуже-дуже душевний!! Повертаємося до розмови. Як?..

Ю.: – Мені не захотілося таких іграшок моєму синові, я і почала шукати, як мені щось зробити… Мені дуже подобалося працювати з натуральним матеріалом. Я вперше в житті знайшла фетр, почала шити маленькі іграшки. Спочатку маленькі, потім більші, бо син ріс. А потім знайшлися друзі, яким теж захотілося моїх іграшок (сімється). Син підріс, пішов у дитячий садочок… Хоча ні, спочатку я пішла на курси вальдорфської ляльки.

М.: – От, все ж таки потрібно знати. Я знаю, що там потрібно дотримуватися певних правил.

Ю.: – Звичайно. Неприпустимо, щоб у ляльки були нерівні ноги, наприклад, нерівні руки – бо це негармонійно. Дитині потрібно, аби її оточував гармонійний світ. Я пішла на курси, пошила свою першу вальдорфську ляльку. І завдяки цій ляльці нас взяли у вальдорфський садочок (сміється). Хоча ми могли вже й не потрапити. Вальдорфська педагогіка мене зачарувала, і я почала шити вальдорфські ляльки.

Лялька Рибченко Юлії

М.: – Скільки років минуло з того часу?

Ю.: – Шість. Навіть шість з половиною.

М.: – Серйозний термін випробування ти пройшла.

Ю.: – І пальці мої теж пройшли всі випробування. Це дуже тяжко!

М.: – Звісно, що ти робиш цю ляльку швидше, аніж жіночка, яка тільки займається… Скільки часу потрібно, щоб зшити ляльку своїй дитині, скажімо, маючи невеличкий досвід роботи?

Ю.: – Дні чотири достатньо, мабуть.

М. : – Це не зранку до вечора? Аби жіночка встигла борщ зварити, дитину зустріти, чоловіка нагодувати. Для чого я питаю? Якщо хтось із наших слухачів або слухачок (їм, здається, це більше підходить) захочуть зробити таку ляльку, то потрібно знайти чотири дні і матеріал. Де його можна взяти або придбати?

Ю.: – Вовну можна купити в інтернет-магазинах. На жаль, в Україні її немає гарної якості. Я купляю її в Германії. Трикотаж можна зробити власноруч. Взяти білу футболочку, пофарбувати в чаї, і буде колір тіла, або обличчя. І з цього трикотажу пошити – це для своєї дитини. Звичайно, для комерційних цілей, краще купувати трикотаж. Я теж купую його в Германії. Є у нас в Україні багато інтернет-магазинів, де можна його купити.

вальдофська школа

М.: Гадаю, те, що ти розповідаєш, крутиться у людей в голові: де придбати, скільки коштує, за скільки я встигну… Ми вже обговорювали, чим відрізняються магазинні від ляльки від створених власними руками. Поговорімо про ціну, бо це також дуже важливо. Якщо купувати вже зроблену вальдорфську ляльку, скільки вона коштує в середньому?

Ю.: – В середньому дві тисячі гривень. Ціна немаленька. А з іншого боку, більше ніякої іграшки не потрібно дитині. Тобто, ви можете купити їй одну цю ляльку, і лялька залишиться і її дітям. Я взагалі дуже люблю, коли у моїх дітей мало іграшок. Тому що вони дійсно граються, а не десь іграшки лежать непотрібні…Дитині потрібний наступний набір: звичайно, лялька, тваринки – віслючок, собачка, котик. Якісь дерев’яшечки, з яких можна зробити будиночок і набір тканинок. Не обов’язково шовк. Достатньо мадаполаму – вона тонка як марля, як ситець. В неї трішки інша структура, рівніша. Пофарбувати її в коричневий, зелений, голубий, жовтий, рожевий кольори, і достатньо п’яти тканинок. З них може бути плащ для принца, плащ для принцеси, навіть плаття для принцеси. Моя донька весь час ходить в таких платтях, їй достатньо. Це може бути ліс, річка, сонце, небо… Тобто, казки можна показувати завдяки цим тканинам, навіть гратися.

українська лялька

М.: Зараз неймовірний переворот в моїй голові…Я досвідчена матуся – мій екологічний стиль життя змушує мене йти далі, більше дізнаватися… Але я дуже радію тому, що з кожним гостем, який приходить, особливо якщо чарівна гостя приходить до мене, я дізнаюся щось нове. І дуже рада, коли наші слухачі також це розуміють. Усі ці витрачені неймовірні гроші на супер-якісні брендові пластмасові іграшки – і ти хочеш сказати, що я витратила даремно?!

Ю.: – Даремно, повір, дуже даремно.

М.: – Тобто, виходить так: середня вальдорфська лялька, яку можна замовити в тебе або іншої майстрині…

Ю.: – Або самому пошити…

М.: – Або самому – ми вже з’ясували, що потрібно чотири години, матеріал… Можна спробувати, може, це когось надихне на такий шлях, як у тебе. Виходить, що краще вкласти, як в освіту, ці гроші, купити цю ляльку і потім не вкладати. Мені завжди приємно надати можливість заробити українським майстрам, яким зараз не так легко. Відкрию два секрети про тебе (не знаю, чи ти кинеш зараз в мене щось (сміється), а можеш скажеш “дякую”), що батько Юлі робить дерев’яні іграшки як аксесуари до ляльок: будиночки, ліжка, меблі…

возик

Ю.: – Візочки для осликів

М.: – Я не перебільшую, дійсно. Знайдіть у Фейсбуці Юлю Рибченко, і ви подивитесь, що я недаремно все це розповідаю, руками розмахую, бо я дуже емоційна сьогодні. Тому що я дізнаюся, що дітям не потрібно так багато купувати пластмаси, як ми робимо. А потім ми викидаємо все. Я собі розклала статистику по поличках і виявила, що пластмасові іграшки умовно бувають двох видів: дешеві, незрозумілі (звісно, зроблені в Китаї) і незрозумілої якості, без впевненості, чи вони взагалі сертифікати мають. Вони коштують небагато, тому можна купити один раз за тридцять гривень, п’ятдесят… Ці недорогі іграшки потім не так жаль викидати. Тому ці тридцять-п’ятдесят гривень (але якщо записувати, буде велика сума)…

Ю.: Велика, більша, ніж дві тисячі гривень.

М.: – Значно, більша. І вони потім потрапляють до смітника. До речі, цю пластмасу, навіть якщо ви досвідчена людина, еко-людина, у вас не приймуть на переробку. А другий вид пластмасових іграшок – дорогі, сертифіковані, які продаються в брендових магазинах . Я особисто, звісно, обирала другі іграшки. Вони багато коштують, ціни немаленькі… Якщо купувати іграшки другого виду – дорогі, сертифіковані і, начебто, нешкідливі для здоров’я дитини, вкласти багато грошей, з ними виходить, знаєш, що? Потім їх викидати жаль. Вони накопичуються, моя донька, наприклад, не може їх викинути – їй шкода, і мені шкода. Бо я вклала серйозні гроші.

Ю.: Так. А замість пластмасової погремушки… (замислилась) ну, допоможи мені! (сміються обидві)

М.: – Я не можу допомогти, в мене зараз таке в голові відбувається!

Ю.: – … можна дати дві палички, гарненько почистити, обробити, і дитина буде ними стукати – це вже буде погремушка для дитини. Можна прив’язати шнурочок: зробити дірочку в цій паличці, втягнути шнурочок, на один кінчик дерев’яну бусинку почепити, на інший. Вже крутиш цю паличку – жива погремушка, яку можна утилізувати просто так.

М.: – Дуже легко! Посмажити м’ясо…

Ю.: – .. або протопити будинок!(сміється)

М.: – Ще один секрет, який я відкрию про Юлю – вона має свій особистий приватний будиночок, який вони продовжують будувати. Гадаю, твої іграшки змінили твоє життя. Чи можна так сказати?

ляльки

Ю.: – Так, завдяки моїм іграшкам у нас є будинок. По-перше, я дуже вдячна моєму чоловікові, що він повірив у мене і підтримав мене на цьому шляху… і ось ми маємо будинок! (сміється)

М.: – І ще один секрет – Юля вийшла на європейський ринок…

Ю: – Ні, на міжнародний.

М.: – На міжнародний, вибач. Звісно, українці поки не так купують ці іграшки, не дуже багато…

Ю.: – Просто українці ще не можуть собі дозволити, зізнаюсь чесно, купити ці іграшки. Ми звикли, щоб у нашої дитини було їх десять, двадцять, або навіть сто штук. А так, щоб одна-єдина була… Нам ще тяжко до цього дійти.

М.: – То, мабуть, морально, нам тяжко, не тільки фізично.

Ю.: – Так, морально.

М.: – На жаль, програма має обмеження в часі. Якщо би я тебе зустріла одинадцять років тому, коли тільки народжувала свою першу дитину, можливо, й моє життя було зараз трохи іншим. Все ж, кожен з нас робить свої справи і надихає, і крок за кроком і зменшує кількість сміття, і змінює майбутнє своїх дітей завдяки таким іграшкам. Дуже вдячна тобі! Ти красуня, і я тебе люблю! (сміються обидві)

Ю.: – Я тебі теж вдячна!

М.: – Нагадаю, що в програмі була ведуча Маріанна Бойко то гостя Юлія Рибченко, майстриня вальдорфських іграшок, людина, яка створює диво своїми руками. Ми зустрінемось, бережіть себе, дбайте про довкілля та вибирайте правильні іграшки для ваших дітей, бо діти – ваше майбутнє!

Юлія Рибченко ляльки

Фото – Маріанна Бойко

Ляльки – Юлія Рибченко

Коментарі до “Юлія Рибченко – майстер вальдорфської ляльки

  1. Дуже любимо іграшки чудової майстрині Юлі! Класне інтерв’ю – отримала задоволення)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *