Якщо до життя поставитися трішки простіше і згадати, що ми смертні, і життя – це невелика подорож. Якщо раптом усвідомити, що від страху виглядати дурно або смішно, можна багато втратити. А головне, прожити життя і не здійснити мрію. Або ще гірше, не мати мрії. І якщо відкинути все зайве, наносне, раптом захочеться переступити межу уявної дозволеності або зони комфорту, називайте як хочете. І дозволити собі бути самим Собою! Чесним, щирим, веселим, молодим, успішним, необхідним, відомим, медійним, талановитим, бажаним. І при цьому допомогти ще комусь. То, може, життя стане цікавішим та наповненим, та не пройде даремно?!!
МБ
Мозок береже нас, створює відчуття безсмертя. Але це не так. Життя – невелика пригода. Від Бога залежить, якою вона буде. І трохи від нас.
Коли я була маленькою мріяли співати. Брала щітку для волосся і виконувала пісні. Потім проводила різні майстер-класи, кулінарні, або для матусь, була модельєром. Ютюбу тоді не було, та і не потрібно. Чи турбувало, що зі слухачів були тільки тканеві звірі та пластмасові ляльки)? Ні!!) Перепон ніяких не було, ні страху, ні сумнівів. Тільки може, матуся, яка прийшла з роботи, та побачила, що сталося з квартирою))
Так чому зараз все змінилося? Бо це нераціонально, неправильно, та що люди скажуть?
У 13 років я співала у хорі. У 16 ми переїхали, і в мене з’явилась тепла компанія – друзі, село, гітара. І мій спів. Потім велика перерва. Тільки в 33 роки щось змусило мене стати на килимок на випускному у садочку разом зі своїми дітьми. І знову заспівати. Не знаю, що сталося. Було неймовірно лячно. Голос дрижав і, здалося, я зганьбилася.
А потім до мене підійшов один батько. Ми з ним рідко спілкувалися, різні інтереси. Заможна людина, прибутковий бізнес, красива донька, білявка дружина, все гуд. І розповів мені (чесно, після випитого вина на тому ж випускному) що дуже сумує за тим часом, коли грав у студентському гурті. Зараз все є, але старенька гітара, яка припала пилом, не дає спокою.
Мій спів нагадав йому про Мрію.
Я перечитала десятки книг про мотивацію, дивилась фільми, слухала інтерв’ю. Знала усі теорії, складала списки, створювала колеса життя. Але мрії не здійснювалися. Щось не спрацьовувало.
Поки я не зробила собі виклик. Щось змінити в житті, в побуті. Око впало на смітник, там було дуже багато пластика. Цей виклик мав ім’я – “104 дня без поліетилену”. Цей проект змінив мене, ставлення до життя, побуту, довкілля. Але він став буденністю.
Я знайшла новий виклик. Проект “Бути собою”.
Суть проекту: протягом року здійснити сім своїх мрій.
1 Заспівати пісню під акомпанемент Е. Хмари
2 Побути моделлю на подіумі
3 Створити авторську програму на радіо або телебаченні
4 Знятися в епізоді в кіно
5 Пройти курси по бізнесу
6 Виступити на конференції TED
7 Написати книгу
Для чого все це?
- довести собі, що я це можу,
- надихнути інших людей на здійснення своїх мрій,
- скористатися нагодою розповідати про проблеми екології,
- бути прикладом для своїх дітей,
- хочу, щоб чоловік пишався мною)
Зробити все це в рамках етичного, сталого, свідомого життя.
Ну ось, я це написала) Начебто земля під ногами не задрижала)
Кожні два тижні я буду писати, що відбувається.
Буду рада вашій підтримці та допомозі.
Щоб не пропустити цікаві публікації, підпишіться на розсилку.
Яка ти розумничка! Дійсно, озвучити своі мрії – неймовірно важко: боїшся наврочити; що скажуть, якщо я не зможу… Мене це завжди лякає. Я так тебе розумію. І ось я теж мою нагоду поборотися зі своїми страхами за тиждень – виступатиму перед аудиторію в 500 людей! Ех… Вірю, що все вийде. Твій пост мене надихнув!!!
Оля, дякую! В тебе вийде, я не сумніваюся!
Чому люди більше вірять в себе, ніж в інших?
Ого! А ти смiлива…))
Так і є)) Така смілива, що руки трусяться))
Марьяшка, МОЛОДЧИНА, УМНИЧКА!!!!!!
Это очень смелый вызов.
Огромный,серьезный проект. Высота взята не детская.
Но,что то мне подсказывает,что через год,после подведения итогов твоего проекта, у тебя начнется совершенно иная жизнь,сейчас ты приоткрываешь дверь в совсем другое измерение,о котором многие из нас только мечтают:”А вот,если бы я когда то сделала вот так…..” или ” Ведь я так мечтала научиться вот этому….”
А ты,девочка,просто решила ЭТО ВСЕ вот оплатить в жизнь!!!!!
Ты очень смелая,храбрая и отчаянная!!!!
Удачи тебе и веры в себя!!!!!
Дякую велике!!))
Поки що хизуватися мені зарано, попереду багато роботи)
Дякую тобі, що учора витримала весь мій вантаж емоцій та тексту))!
Марианка, умничка! Твоя смелость вдохновляет. Удачи тебе!
Дякую!)))
Маріанно! Я вражена сміливістю і твердістю тендітної жінки! Це дуже необхідно людям довкола – приклад, мотивуючий. Я буду читати із превеликим задоволенням! І надихатися!
Дякую, дякую!)) Юлечка!
Щиро вірю , що у Вас все вийде! Вдячна за можливість переглянути своє життя та натхнення на рух уперед!!! Божого благословіння!!!
Марино! У Вас такий душевний коментар, що я просто не можу не довісти своє діло до кінця. Дякую!